Продовжуємо мандрівку в світ підготовки до ультрамарафону разом із членом команди NUTREND Олександрою Гришиною.
У першiй частинi я познайомила вас із фізичними, часовими та тренувальними аспектами, з якими доведеться зустрітися, якщо ви все ж тицьнули кнопку реєстрації, і тепер істерично шукаєте в інтернетіках як з цим жить!
Якшо ви вже на другій стадії і зрозуміли куди потрапили, саме час підійти до наступного питання, яке я отримала від зацікавлених впродовж підготовки:
– як рахувати відстань після 50 км і чи рахувати взагалі?
Не переживайте, на щастя, ви зібрались бігти не нескінчений марафон (де відстань останніх 5 км довша за життя), навіть не 50 км, а шалену ультру!
І після 50 км все тіки починається. Стає фіолетовенько, скільки км подолано і скільки іще попереду. Настає страшенної сили медитація, під час якої вам просто треба вчасно їсти і пити, щоб не опинитись в кущах і до кінця осмислювати, де ви, що робите і нафіга воно вам треба.
Передісторія досвіду…
У 2018 році я зрозуміла – остаточно дах поїхав, хочу пробігти дистанцію довше марафону. Метою став фініш 50 км на нічному ультрамарафоні в Києві. Розкладку зробила як боженька, харчування на старт чьотеньке, тільки один мінус – я недостатньо бігала. Мало тренувалась перед таким челенжем для себе на той час. Через рік після складного дтп я вже стояла на старті 50 км з думками довести собі, що можу.
Тож тепер свій досвід я несу вам.
Запам”ятайте:
Чим більше ви правильно тренуєтесь перед вашою соткою, тим менш боляче буде по дистанції і після фінішу. Тим ліпше будуть рахуватися км до 50, і прийде медитація після 50.
Чому?
У 2019 році я вирішила, що faster, harder, scooter, i треба пробувати 100 км на тому ж самому нічному ультрамарафоні в Києві. Після залізного триатлону Israman 226 ця ідея здалася не такою вже й божевільною (і це правда).
Толково готуватись я змогла з початку квітня і до середини травня, періодично перемикаючись на зумісні з Вітою старти у триатлоні.
Дата ультри була ніч з 29 на 30 червня. Але в середині травня мені повідомляють, що за 2 тижні після старту ми з Вітою можемо потрапити до стартлисту на дуже важливий старт. Якщо б я побігла, то на тому старті виступала б полураком після такого бігу.
Тому пріоритети у голові розклалися таким чином:
Ми або ліцензію на паралімпіаду виборюємо, або сотки бігаємо.
Сотка пішла на другий план. Було шкода себе і подоланого шляху до неї, тож в останні дати червня я вирішила бігти дистанцію, максимально безболісну для паратриатлону.
Фізично до сотні бігом я була готова в той момент, коли пробігла перші 50 км у рамках підготовки. Це були уже не ті угашені 50 км ультри 2018 року. А звичайне тренування. Ніякої стіни нема, коли ви систематично набігаєте об”єм, слідкуєте за показниками пульсу, вчасним прийомом їжі і води.
Ніякого надболю, епік фейлів. Топчу 50 тис метрів за 4.50 у другій зоні і розумію, що 100 км – це не страшно, коли все по розуму, а не як завжди. Рахувати км після 50 км не нудно і не болісно, коли ви готові. Коли ви, кожен раз як чуєте цифру більше 50, не кєкаєте, і не починаєте подумки бігти, навіть якшо мова йшла про гривні, грами, мілілітри, а не кілометри.
Все просто: треба це просто набігати!
Плавно ми підійшли до наступного питання із залу. І отут всім слабонервним геть 🙂
– що чекає між 55 і 100 км?
(моральні, фізичні аспекти)
“Оля, нємного болі” – знаєте таку пісню? Якщо реєстрація у кишені, то так чи інакше, починать наспівувать можна прямо зараз. Не кожного дня не кожен бігун на таку авантюру погоджується. А ті, хто погодились (по-нормальному) марафон бігали і знають, шо під час долання дистанції буває боляче. Тому схема проста як світ. По-перше, треба бути готовим до того, що буде фізично важко і часом боляче у моменти самої підготовки, не тільки старту.
Зміріться, прийміть. І стане легше переживати етап 55-100 км.
У кінці червня цього року у Києві лунав стартовий сигнал нічного ультрамарафону, а я в той день на далекому Сході вийшла на звичайне довге тренування. Завдання було пробігти максимум до відчуття, що наступний км може завадити майбутньому старту із Вітою. Тонко відчувати себе, бо такі іспити на витривалість – це крутий інструмент для більш близького знайомства зі своїм організмом.
В той день я пробігла красиву цифру 55.55 км за 5.08, так само не вилізаючи з другої зони. З чітким розумінням, розклавши у голові все, що відбудеться після 55 км.
На 29 червня, за 11 тижнів цілеспрямованоï підготовки, я добігла до:
– 55 км без відчуття жосткої кріпатури; (фізична підготовленість бігти овер 50 км)
– могла б бігти до 75 км без болю; (високий рівень підготовленості)
– до 85 км – без сильного болю; (фізичний аспект)
– з 85 км почалися б робочі бігові мультики; (високий рівень підготовленості, але недостатній для більш комфортного долання 100 км, фізичний аспект)
– все, що чекало б після 90 км далося б важко, тому що не встигла набігати достатнього об”єму; (моральна боротьба із собою у силу кончених цілей, мої дорогі ультрики майбутні)
– за останні 5 км напевно б познайомилася з якимись із своїх демонів; (моральний аспект, все-таки, 100 км – це не шубу в трусіля заправлять, повторююсь, і треба бути готовим до цього і всього)
– до самого останнього метру дистанції відбивала б дупля, де я і навіщо; (моральний аспект)
– на фініші були б сльози, якщо бігла б на ультрі вночі (ридала б тому, шо ніч не спала і це важко (але селя ві, соток вдень в Україні нема) (фізичний аспект)
Так шо… Життя між 55 і 100 км detected 🙂 Якщо тренуватись.
Якщо не тренуватись – то не треба.
Якщо робити від фонаря – тоже не треба.
Якщо хочете челенжу і розуміння, шо усі рамки в наших головах – рекомендую гаряче, тапайте рєгу і буде вам щастя!
Тим часом, у нас лишились іще 2 питання зі студії.
Зустрінемось наступного разу – і я розкладу по полицях/хвилинах/метрах воду/харчування/екіпіювання на ваш майбутній ультрамарафон!
© 2019, Nutrend, автор Олександра Гришина. При будь-якому використанні матеріалу зазначення його авторства та активне посилання на сайт Нутренд www.nutrend.com.ua (спортивне харчування в Україні) є обов”язковими.